Масштаби російських злочинів проти українців сьогодні вимірюються не лише лінією фронту, а й кількістю зламаних доль у глибокому тилу ворога. За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, станом на квітень 2025 року офіційно ідентифіковано понад 16 000 цивільних, яких Росія незаконно утримує в неволі. Водночас кількість військовополонених є значно більшою, і хоча точні цифри залишаються закритими з міркувань безпеки та через небажання РФ надавати списки, йдеться про тисячі захисників і захисниць, які перебувають у повній ізоляції. Окупаційні структури системно приховують факти ув’язнення та блокують доступ міжнародних інституцій до місць тримання. У таких умовах, коли дипломатичні та правові важелі стикаються з глухою стіною агресора, особливого значення набуває мистецтво. Під час війни воно перестає бути лише естетикою, стаючи формою опору та єдиним способом пробити стіну забуття, перетворюючи суху статистику на живий, зрозумілий світу голос.

Медіапроєкт «Тримайся! Тримаюсь!», ініційований Центром громадянських свобод та Фундацією Катерини Осадчої, став майданчиком, де поезія трансформувалася в інструмент міжнародної адвокації. Це 13 відеороликів, у яких відомі українці читають вірші про неволю, створюючи спільний простір солідарності між тими, хто за ґратами, і тими, хто бореться за їхнє визволення на волі.

Синергія болю та надії

Проєкт народився з потреби знайти мову, здатну відрефлексувати досвід полону, який неможливо описати сухими звітами. Режисерка проєкту Анна Трушова зазначає, що підготовка тривала майже пів року — команда ретельно відбирала тексти, які зможуть торкнутися кожного.

«Ми створили щось більше, ніж проєкт — це голос тисяч людей, хто досі живе у російській неволі. Дано: проникливі вірші, українські культурні діячі та заґратована локація. Результат: синергія потужних текстів, емоційного виконання та реальності ув’язнення. Наші учасники теж відчули цю енергетику. Інколи доводилося зупиняти зйомку, бо емоції накривали всіх: і читців, і команду», — ділиться Анна Трушова.

Вибір локацій для зйомок — від автентичних коридорів слідчого ізолятора, що пам’ятають покоління борців за волю, до відкритого простору Києва — підкреслює шлях від ізоляції до визволення. Це справжність, яка додає емоційної ваги кожному кадру.

Символи повернення: очі, що бачили неволю

Попри трагізм теми, автори проєкту свідомо наголошують на світлі та можливості повернення. Одним із найсильніших епізодів стала участь Нарімана Джеляла, першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу. Після трьох років російського полону він виконав власний вірш, написаний у неволі.

Режисерка згадує, що зйомки Нарімана на скляному мосту в Києві стали символом надії: «Його очі — очі людини, яка змогла повернутися, — промовляли сильніше за будьякі слова». Це живе підтвердження того, що стійкість здатна перемогти систему.

Солідарність тих, хто чекає

Окремий пласт проєкту присвячений родинам полонених. Громадська активістка Оксана Стоміна, чий чоловік перебуває в полоні, через власну поезію передає виснажливий досвід очікування. Її слова — це голос тисяч жінок і чоловіків, чиє життя зупинилося в момент викрадення близьких.

Цю лінію підтримки акцентувала й телеведуча Марічка Падалко, чия участь у проєкті стала проявом солідарності з тими, хто залишається «в ув’язненні» власних думок:

«Моя участь в цьому проєкті – це підтримка всім тим, хто чекає, хто ув’язнив себе у своїх квартирах і своїх думках як прояв солідарності зі своїми рідними в полоні. Ці люди потребують не меншої підтримки, ніж ті, за звільнення яких ми боремося».

Від мистецтва до політичної дії

«Тримайся! Тримаюсь!» — це не лише про культуру, а й про жорстку вимогу справедливості. Олександра Матвійчук та команда Центру громадянських свобод використовують ці матеріали, щоб нагадати світу про тотальне нехтування Женевськими конвенціями з боку РФ. Головна вимога залишається незмінною: негайне звільнення цивільних заручників без жодних умов та припинення катувань військовополонених.

Команда Центру громадянських свобод планує масштабувати ініціативу. Наступним кроком стане видання поетичної збірки різними мовами, щоб голос українських бранців став зрозумілим глобальній аудиторії.

True Media закликає кожного поширювати ці ролики. У світі, де увага до війни поступово розсіюється, емоційна правда поезії здатна стати тим імпульсом, який не дасть змовкнути голосам тисяч українців, які щодня продовжують триматися в очікуванні свободи.