Чотири роки після деокупації Київщини правоохоронна система України та міжнародні партнери підбивають проміжні підсумки розслідування, яке за масштабами та складністю не має аналогів у сучасній історії. Буча, що стала символом безпрецедентної жорстокості у центрі Європи, сьогодні є гігантським майданчиком для криміналістичної роботи за найвищими міжнародними стандартами.

За даними Харківської правозахисної групи (ХПГ), станом на квітень 2026 року слідчим вдалося неможливе: ідентифікувати 98,3% загиблих цивільних мешканців та встановити особи понад 2500 російських військовослужбовців, які перебували в місті під час 33-денної окупації.

Хронологія терору: 33 дні під гнітом окупації

Російські війська увійшли до Бучі 27 лютого 2022 року. Як зазначають у ХПГ, ворожі сили представляли собою складний конгломерат підрозділів: частини 36-ї загальновійськової армії, 234-го десантно-штурмового полку РФ, а також загони СОБР, ОМОН та підрозділи Росгвардії.

Місто було остаточно захоплене 3 березня. Відтоді Буча перетворилася на зону суцільного воєнного злочину. Більшість убивств було зафіксовано в районі вулиць Яблунської, Вокзальної, Водопровідної та Склозаводської. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг тоді констатував: «Такої жорстокості щодо мирного населення Європа не бачила десятиліттями».

Згідно зі звітами правозахисної ініціативи T4P («Трибунал для Путіна»), розстріли цивільних здійснювалися за одноманітним сценарієм. Окупанти відкривали вогонь по автомобілях із написами «Діти» та білими прапорами, по велосипедистах та пішоходах, які не становили жодної загрози. Часто страти відбувалися після перевірки документів або через відмову перейти з української мови на російську.

Страшні підсумки: смерть від куль, голоду та хвороб

За інформацією Бучанської міської ради, за 33 дні окупації загинув 561 мешканець міста, серед яких 12 дітей. Проте масштаби трагедії всього району значно ширші. Під час Bucha Summit-2026 Генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомив (джерело: DW), що в Бучанському районі зафіксовано понад 11 тисяч воєнних злочинів.

Національна поліція України наголошує: фактично все місто стало місцем злочину. Люди гинули не лише від прямих розстрілів, а й від хвороб через відсутність медичної допомоги та навіть від голоду. У братській могилі після деокупації було виявлено 116 тіл.

Журналісти Радіо Свобода протягом усіх років після деокупації збирали неспростовні докази воєнних злочинів, які Росія намагалася назвати постановкою. У своєму розслідуванні вони оприлюднили унікальні кадри з камер спостереження на вулиці Яблунській, де зафіксовано розстріл сімдесятирічного Володимира Рубайла. На відео чітко видно, як російські військові спочатку ранять чоловіка, а потім холоднокровно дострілюють його в голову, після чого спокійно йдуть мародерити сусідній супермаркет. Окремий масив роботи журналісти присвятили справі вбитого полковника СБУ Олексія Теліженка. Їм вдалося встановити конкретних причетних окупантів через викрадені нагороди полковника, які згодом виявилися в російському музеї спецназу Кузбас. Також розслідувачі проаналізували десятки годин радіоперехоплень псковських десантників, що дозволило похвилинно реконструювати події та довести причетність вищого російського командування до масових вбивств на Яблунській.

Командна відповідальність: від виконавця до організатора

Сьогодні розслідування вийшло на рівень командної відповідальності. Слідство довело, що вбивства не були випадковим сплеском агресії. Як повідомляє Нацполіція, окупанти мали заздалегідь підготовлені списки для пошуку та усунення українських патріотів.

Особливу увагу правоохоронці приділяють двом секторам:

1. Перехрестя Вокзальної та Яблунської

Тут загинуло 16 цивільних. Слідство встановило імена 12 військових 234-го полку РФ. Ключовою фігурою є старший лейтенант Артем Тарєєв, який, за даними слідства, віддав наказ знищувати всіх осіб у вказаному секторі. Також розслідування The New York Times підтвердило причетність підрозділу під командуванням підполковника Артема Городілова (затриманого у 2024 році в РФ за шахрайство).

2. Район вулиць Івана Франка та Набережної

Настоятель бучанського Храму Андрія Первозванного Андрій Галавін у інтерв’ю ХПГ розповів про жахи в цьому районі: людей катували до обвуглення тіл, у декого були відсутні кінцівки. Слідство встановило, що до цих звірств також причетні бійці 234-го полку, шістьом із яких уже повідомлено про підозру.

Юридична невідворотність: цифри правосуддя

За чотири роки розслідувань вдалося досягти конкретних юридичних результатів. За даними генпрокурора Руслана Кравченка (джерело: DW):

• Підозру отримали 215 осіб (з них 97 — безпосередньо в Бучі).
• До суду скеровано обвинувальні акти щодо 157 осіб.
• Вже винесено 29 обвинувальних вироків.

Слідство активно використовує новітні методики: OSINT, аналіз супутникових знімків (GEOINT) та трофейну документацію.

Міжнародна реакція та санкції

16 березня 2026 року Європейський Союз запровадив санкції проти дев’ятьох російських військових керівників, причетних до бучанської різні. Серед них генерал-полковник Олександр Чайка, генерал-майори Сергій Чубарикін, Володимир Селіверстов та інші.

Правозахисники ініціативи T4P вже презентували подання до Міжнародного кримінального суду щодо 804 навмисних убивств на окупованих територіях. Мета цих злочинів була чіткою — створення атмосфери страху та придушення спротиву цивільного населення.

Висновок: питання часу

Буча створила прецедент, де вперше в національній практиці системно застосовано концепцію командної відповідальності відповідно до Женевських конвенцій. Як зазначають у Національній поліції, зараз робота ведеться щодо командирів найвищого рівня. Питання притягнення до відповідальності вищого керівництва РФ більше не стоїть у площині «можливо чи ні» — це питання чіткої реалізації плану дій та часу.

Свідчення, зафіксовані біля храму Андрія Первозванного, та тисячі слідчих експериментів формують фундамент для майбутнього міжнародного трибуналу. Кожне ім’я на меморіальних табличках — це не просто пам’ять, це обвинувальний вирок системі, яка зробила вбивство цивільних своєю воєнною стратегією.

Джерела: Харківська правозахисна група (ХПГ), Радіо Свобода, BBC News Україна, Офіс Генерального прокурора (via DW), Національна поліція України.